Автор: Боручек Елена.
Рассказ "Вона." печатается впервые
Рассказ "Вона." печатается впервые
Вона зайшла у метро вся мокра і холодна. Плаття щільно облягало її тіло. З волосся скапував дощ. На обличчі грала ледь помітна посмішка: вона не одна вийшла сьогодні без парасольки. Таких було чимало…Однак саме Вона привернула його увагу.
Вона – особлива! Еротично-приваблива…Вона – Афродіта з морської піни…Вона – його казка…його мрія…його натхнення…Але Вона – така недосяжно-далека…Хоч і стоїть зовсім поруч…Хоч і дихає йому в обличчя…Вона далека…Вона чужа…Бо виблискує на пальці обручка.
Як же йому, тому, іншому пощастило…! А їй? Чи пощастило їй? Чи справді це той єдиний, якого вона заслуговує? А може ні? А може Він ще має шанс? Хоч маленький…Варто спробувати..
- Привіт!
- Привіт…- легкий подив пробіг по її обличчю.
« Станція «Арсенальна». Вихід на праву платформу».
Вона вийшла з вагону метро так раптово, як і зайшла…Йому здалося, що це було якесь дивне марення…ігри хворобливої уяви…Чи може просто сон…Сон, який ніколи не стане реальністю…Ні! Це не сон…це було насправді, адже у вагоні й досі літає запах її волосся…А перед очима стоїть дивна посмішка.
З тих пір Він любить дощ…і станцію « Арсенальна». Інколи Він годинами просиджує в метро, чекаючи на неї…А, раптом, Доля подарує їм ще одну зустріч?... А раптом Вона теж блукає десь у метро у пошуках цікавого « Привіт!». Того напевно ніхто не знає…Але, погодьтесь, такі зустрічі бувають неспроста…
Автор
Боручек Елена Алексеевна
P.S. 1.07.11 (історія в метро)
Емоційний відгук на ситуацію у Київському метрополітені, яка сталася зі мною в метро. Декілька разів я зустрічала одного хлопця, який поглядом шукав «ту» незнайомку.
Любовь, которую убили
Journal information