Стих печатается впервые
Я можу належати лиш собі!
І нікому, чуєш, нікому більше!
Я вільна – я лиш любов свою даю тобі…
А що для тебе може бути більше?!
Так, я кохаю! Ти – для мене все:
Повітря, небо, море, квіти…
Життя без тебе геть пусте…
Я геть не знаю, як без тебе жити!
Та все ж, я вільна і належу лиш собі.
Можливо, ти мене не зрозумієш…
Я тіло й душу віддаю тобі,
Але на волю посягати ти не смієш…
Ти не подумай – це не грубість, не зневага,
Це не образа почуттів твоїх…
Це навпаки відвага…так! відвага –
Таке казати чоловіку мрій своїх….
22.11.06
Journal information